Скроні гудуть - наснився жахливий сон,
всі вовкулаки вже сплять у пещерах мрій,
Крилець аж двоє, одначе лечу в полон.
Падаю, любий, як птах, що порушив стрій.
В клітці так затишно, ждатиму в ній весну.
Зорі згорають, і нам - поготів - горіть,
хочеш - з богом домовлюсь, і все утрясу,
мовиш - крізь воду - разом, у огонь,
крізь мідь
тої спокуси, що цноту долає враз.
Ось обійму - навіть якщо - навздогін,
щоби упав із небес до моїх колін...
Здравствуй.
Здравствуй
© Copyright: Наталья Книжник, 2018
Свидетельство о публикации №118050200573
Свидетельство о публикации №118050200573
Рецензии
