Настрiй... Маргарита Метелецкая

 
http://www.stihi.ru/2018/05/01/8515

Оригинал:


     О, як невагомо світилися свічі !
     Як темрява нишком шукала кути !
     І сльози моє обпікали обличчя -
     Я ревно молилась...Печалився Ти...

     У зшитках сльотаво темніли чорнила -
     Там сум розповзавсь,мов баяна міхи...
     Тривожилось серце. Душа пломеніла.
     Картали пекельно прадавні гріхи...

     В горнятку незвично густішала кава...
     Гамселили бак із сміттям у дворі...
     І музика травня побіжно-ласкаво
     Звучала у гронах бузку в тій порі...

     Пишалася сакура квітом рожевим...
     Тюльпани червоним кричуще цвіли...
     А я - замикалася в колі дешевім
     То туги, то смутку , де Рай не вцілів...

     Де розум гіркотні виплекував зради
     І тиснув безтямно, мов рака клішні...
     І серце спекотне не чуло розради,
     Що Бог надсилав...Маргариті смішній ?..


Перевод Нины Уральской:

О, как невесомы в сиянии свечи!
Как пряталась темень, искала углы!
И слёзы лицо обжигали в тот вечер -
Я рьяно молилась...Печалился Ты...

В блокнотах тоскливо чернила темнели -
Там ширилась грусть, как баяна мехи...
Тревожилось сердце. Душа пламенела.
Лишали покоя былые грехи.

Густел необычно кофейный остаток...
И мусорный бак громыхал иногда...
И музыка мая возвышенно-сладко
В сиреневых гроздьях звучала тогда...

В цветении сакура - в розовом снова...
Кричал, раскрасневшись тюльпанами, май...
А я замыкалась в кругу той, дешевой
Печали, тоски, где когда-то был Рай...

И разум выплёскивал горечь измены,
Сжимал больно так, словно рака клешнёй...
Не слышало сердце моё утешенья,
Что Бог посылал... Маргарите смешной?...