Зима

Ти сидиш на триногому стільці, наче з воску вилитий:
Воскові м'язи на спині, воскове лежить волосся на восковому чолі.
Твої очі апатійно вихоплюють з картинки за вікном все потрібне й непотрібне,
Затримуючись на найбільш цікавих воскових екземплярах серед затягнутої димом вулиці.

Музей мадам Тюссо десь у своїй Британії заздрить мовчки й стріляє поглядом -
Гострим мов голка, намащена снодійним, поглядом.

Ти безсоромно задивляєшся на якусь місцеву Джолі, теж з воску зліплену
Міриш ії очима, змінюючи системи координат
Ікс. Потім ігрек. Потім зет. І знов в зворотньому напрямку

Вимащені воском коси якоїсь дівиці навіть не злітають догори від крижаного вітру.
Сигарета, теж, звісно, з воску, не тліє, вона - то просто прикраса (або навпаки).

Воскові птахи не змахують крилами, просто виснуть в повітрі, плутаючись у електричних вежах, насичених струмом.

Все застигло. У місто прийшла зима.

04.07.2017