Мов сон
(Сонет)
А так, як ми з тобою цілувались,
у світі не цілується ніхто,
хоч згодом несподівано прорвалось
двох наших доль благеньке решето.
Ми просто більше вже не зустрічались.
Те, що було, неначе гра в лото,
хтозна чому неждано обірвалось.
Про те, крім Бога й нас, згадає хто?
З дитинства в юність ми переступили.
Шляхи навік, істотно, розійшлись.
У спогадах хіба що залишилось
те, що між нами сталося колись.
Виходить, одне одного любили,
хоча у вірності і не клялись.
© Анатолій Загравенко.
Как сон
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2018
Свидетельство о публикации №118043005361
Свидетельство о публикации №118043005361
Рецензии