Вип'ю все з надщербленої чарки –
Краща не дісталась на балу.
Переп'ю і злагоду, і сварки,
Перебуду славу і хулу...
Все доп'ю: солодке і гіркоту –
Не позичу болісті свої.
Відтерплю усю мирську роботу
Й відлечу в незвідані краї.
Не ридайте, поминальні дзвони!
З вічності сюди вернеться путь.
Найсвятішій помолюсь іконі,
Тій, що Україною зовуть.
Горювалось тут і раювалось,
І співалось, і літалось ввись,
Із любові слово висівалось,
Щоб розквітло правдою колись...
Кетягом вклонюся калиновим
І бузковим шалом вечорів,
І правічним непорушним Словом,
Гомоном поважних яворів...
І розради більшої немає –
Бачить крізь пітьму і небеса,
Як у замордованому краї
Юна Україна воскреса!
Найсвятiшiй помолюсь iконi
© Copyright: Валентина Кондратенко 2, 2018
Свидетельство о публикации №118043001351
Свидетельство о публикации №118043001351
Рецензии