Скільки весен і літ
розлітається цвіт
у старої моєї черешні.
Я іду босоніж
у ранковій імлі
і минуле вінчаю з прийдешнім.
Тільки бджоли гудуть,
і маленьке дівча
посміхається сонцю блідому.
Я іду босоніж
і дороги мовчать,
і у тиші звертають додому.
А там - над рікою явори
гойдаються цілу ніч, цІлу...
Говори зі мною, тато, говори.
Поцілуй мене, матусю, поцілуй.
Не шукайте мене
у зеленім саду,
де спочила ранковая тиша.
Я до тата іду,
до порогу іду,
і рахую літа, ніби вишні.
Зачекайте, рідня,
і хвилини спиніть.
Не гойдайтесь, не плачте, смереки.
Зупиніться на мить -
голос мами бринить
в небесах, де злітають лелеки.
А там - над рікою явори
гойдаються цілу ніч, цІлу...
Говори зі мною, тато, говори.
Поцілуй мене, матусю, поцілуй.
додому
© Copyright: Алена Васильченко, 2018
Свидетельство о публикации №118042908627
Свидетельство о публикации №118042908627
Рецензии