Чорнобиль
Безлюдні парки і порослі каруселі —
Це місто-привід, місто бездиханне,
Але комусь навіки рідне і кохане…
Вже тридцять років, як тут час спинився.
І за межею смерті опинився.
Цей вибух… вмить украв найкращі мрії.
Шепочем імена у безнадії…
Багато їх! Втім вороття немає
Із атомного пекла. Застигає
У жилах кров від жаху і безсилля.
Яке отруйне це Чорнобиль-зілля!
Забуті іграшки, покинуті оселі,
Безлюдні парки і порослі каруселі —
Схилилось небо, поховавши мрії,
Шепоче вітер молитви у безнадії.
26.04.2016р.
Із вдячністю Вікторії Валентинівні Барановській за участь у написанні
Свидетельство о публикации №118042608925
Зрілість думки й виваженість кожного Вашого слова вражають, особливо зважаючи на Ваш юний вік!
Участь у написанні - це перебільшення, бо я лише висловила свої враження від Ваших перших рядків.
Рада, що пишете українською! Натхнення Вам і успіхів на цьому шляху!
Виктория Барановская 26.04.2018 21:00 Заявить о нарушении
Я теж, буває, відвідую Вашу сторінку (не кажучи вже про подаровану Вами Катрусі збірку, яку ми читаємо всією родиною). І я просто у захваті від Вашої поезії!! Із останнього: «Мій андеграунд», «Самоироничное»… кожне слово із душі… ллється мов пісня! Дякую Вам за цю красу, тепло та біль серця!
Кожного разу хочу написати Вам щось у рецензії, але не наважуюсь… вибачте мені :)
Елизавета Яшарова 27.04.2018 19:40 Заявить о нарушении