Деревья Из Миколы Винграновского

Деревья

Когда вы, как зелёные волейболисты,
Перебрасываете один одному  ночную луну над собою,
Над городами и над странами —
Я думаю, что вы обезумели,
И мне становится радостно, что вы не люди.

Когда вы завтракаете землёю и тучами
Вот уже двадцать столетий,
Я думаю, что вы будете есть,
Если начнётся водородная война?
И мне становится легче, что вы об этом не думаете.

Когда свою Отчизну
Я называю соцветием деревьев —
Она протягивает ко мне свои руки
И шум земного ветра,
Поскольку самое красивое в мире —
Деревья.


Микола Вінграновський 

ДЕРЕВА

Коли ви, як зелені волейболісти,
Перекидаєте місяць вночі одне одному над собою,
Над містами і над країнами, —
Я думаю, що ви збожеволіли,
І мені стає радісно, що ви не люди.

Коли ви снідаєте землею і хмарами
Ось уже скоро двадцять століть,
Я думаю, щО ви будете їсти,
Якщо раптом почнеться воднева війна?
І мені стає легше, тому що ви про це не думаєте.

Коли свою Вітчизну
Я називаю суцвіттям дерев —
Вона простяга мені свої руки
І шумування земного вітру,
Бо найгарніше у світі —
Дерева.

1960