Володимир Висоцький Честь шаховоi корони - 2

Володимир Висоцький «Честь шахової корони - 2»
- переклад Володимира Туленка

2.Гра
Тільки прилетіли – зразу й сіли.
«Фішки» всі стоять заздалегідь.
Фоторепортери налетіли –
Лізуть й спантелику хочуть збить.

Вам мене здолати й думать годі,
Репортерам з ніг мене не збить.
Не майстерність стане у нагоді:
Шиферу дійти тут при народі
Не дано, чим буду я ходить.

Хай розпочинать цьому «огиру»,
Кажуть, що він білими мастак!
Ходить він з Є-2 на Є-4 ...
Це мені знайоме чимсь...Так-так!

Хід за мною. Треба, діять, Сєня, –
Навмання, робити щось, прикинь...
Королева – наче навіжена:
В різні боки ходить, як скажена,
І, неначе «Г» стрибає кінь.

Ех, спасибі другу з мого цеху,
Що навчив, як ходять, як здають...
З’ясувалось згодом, що я легко
Розіграв класичнійший дебют!

Як би мені вибрать без промашки?
Кухаря ось тут я пригадав.
Пішаків на чарки змінить важко,
А то б час зірковий мій настав

Бачу, що «виделку» мостить хитро,
Хоче він ферзя змолоти – хрясь…
Під таку ось закусь - ще б й півлітра!
Та пияцтву в матчу нині - зась.

Я голодний, виходу не знаю:
Тут у них лиш кава, та омлет,-
Колами в очах клітки стрибають,
Королів я за тузів сприймаю,
І з дебютом плутаю дуплет.

Є прикмета – от і ризикую:
Як я вперше, буде тож везти.
Я його замучу, зашахую –
Мені б дамку тільки провести!

Зволікаю. Певно – наче вата.
Треба щось там бити – вже пора!
Бити ж чим? Турою– страшнувато,
В щелепу – мабуть ще ранувато,
Та й незручно – перша, це ж бо гра.

... Він руйнує захист дуже хвацько –
Цей старий індійський, валить вщент,-
Це мені нагадує зненацька
Індо-пакистанский інцидент.

Та дарма жартує з нашим братом –
В мене ж міра є, їх навіть дві:
Якщо схоче вирішить все матом,
То його - через стегно з захватом,
Або – хід конем по голові.

Розумію, можна щось зробити –
Як-то кажуть, все ще на мазі:
В шахах і пішак спроможний вийти –
Як він потренується – в ферзі!

Шифер став до хитрощей вдаватись:
То він встане, пробіжить, й назад,
Турами вже хоче обміняться.
Ще б йому мене не налякатись,
Лежачи ж бо жму сто п’ятдесят!

Я його фігурку зміряв оком,
А, коли оголосив він шах –
Одгорнув я біцепс свій нівроку,
Й навіть зняв для певності піджак.

І зненацька в зал підкралась тиша,
Він побачив, що я вже встаю…
Мабуть, йому стало не до фішок –
І розхвалений надмірно Фішер
Зголосився визнать ... нічию.

*****
Владимир Высоцкий «Честь шахматной короны»
2. Игра

Только прилетели – сразу сели.
Фишки все заранее стоят.
Фоторепортеры налетели —
И слепят, и с толку сбить хотят.

Но меня и дома – кто положит?
Выпало ходить ему, задире, —
Говорят, он белыми мастак! —
Сделал ход с е2 на е4…
Чтой-то мне знакомое… Так-так!

Ход за мной – что делать?! Надо, Сева, —
Наугад, как ночью по тайге…
Помню – всех главнее королева:
Ходит взад-вперед и вправо-влево, —
Ну а кони вроде – буквой «Г».

Эх, спасибо заводскому другу —
Научил, как ходят, как сдают…
Выяснилось позже – я с испугу
Разыграл классический дебют!

Все следил, чтоб не было промашки,
Вспоминал все повара в тоске.
Эх, сменить бы пешки на рюмашки —
Живо б прояснилось на доске!

Вижу, он нацеливает вилку —
Хочет есть, – и я бы съел ферзя…
Под такой бы закусь – да бутылку!
Но во время матча пить нельзя.

Я голодный, посудите сами:
Здесь у них лишь кофе да омлет, —
Клетки – как круги перед глазами,
Королей я путаю с тузами
И с дебютом путаю дуплет.

Есть примета – вот я и рискую:
В первый раз должно мне повезти.
Я его замучу, зашахую —
Мне дай только дамку провести!

Не мычу не телюсь, весь – как вата.
Надо что-то бить – уже пора!
Чем же бить? Ладьею – страшновато,
Справа в челюсть – вроде рановато,
Неудобно – первая игра.

…Он мою защиту разрушает —
Старую индийскую – в момент, —
Это смутно мне напоминает
Индо-пакистанский инцидент.

Только зря он шутит с нашим братом —
У меня есть мера, даже две:
Если он меня прикончит матом,
Я его – через бедро с захватом,
Или – ход конем – по голове!

Я еще чуток добавил прыти —
Все не так уж сумрачно вблизи:
В мире шахмат пешка может выйти —
Если тренируется – в ферзи!

Шифер стал на хитрости пускаться:
Встанет, пробежится и – назад;
Предложил турами поменяться, —
Ну еще б ему меня не опасаться —
Когда я лежа жму сто пятьдесят!

Я его фигурку смерил оком,
И когда он объявил мне шах —
Обнажил я бицепс ненароком,
Даже снял для верности пиджак.

И мгновенно в зале стало тише,
Он заметил, что я привстаю…
Видно, ему стало не до фишек —
И хваленый пресловутый Фишер
Тут же согласился на ничью.
1972

***************
КА-РА-ОКЕ