Я від думок стомилась невгамовних,
Блаженний спокій хочу відшукати
І навіть в сновидіннях невагомих,
Тебе не в силах з серця відпускати.
Вже котрий раз по шлЯху пілігриму,
На докір не звертаючи уваги,
Моя душа загорнута у риму,
До тебе лине прагненнями птахи.
Безодня не лякає незбагненна,
Де все життя поділене на миті,
Десь поряд є душа твоя славетна
І щирість почуттів несамовита.
Слова затерпли в мовчазному колі
І вже світанок жевріє у росах,
Лише як спомин десь на крайці долі,
Моя душа стоїть простоволоса...
Думки про тебе...
© Copyright: Ирина Грипич, 2018
Свидетельство о публикации №118041908725
Свидетельство о публикации №118041908725
Рецензии