Життя проходить, спогади минають.
Ідеш дорогою у майбуття.
Вуста сміются,очі плачуть, душ ж спокою незна.
Затерпли руки, й ноги оніміли, кричати хочется, але не маю сил.
Ніхто той голос не почує і він летить у далечинь.
Всі дивлятся на твої фото і заздрість розум їх затьмар, " Як класно, гарно є робота"..
Не знають не розумні, що тяжко так що серце замира.
Ніхто не знає того болю,отой туги, доколи сам то не відчує, незнає що то воно є!
***
© Copyright: Лариса Кос, 2018
Свидетельство о публикации №118041802835
Свидетельство о публикации №118041802835
Рецензии
