Л. Костенко. Бувае часом слiпну вiд краси

Порою от красот слепи́т глаза.
Остановлюсь, не знаю, что за диво,-
Вот эти горы, степи и леса,
Все так знакомо, чисто и красиво
Как есть - дорога, тополя, смотри,
и все мое, ей имя Украина.
Здесь красота так вечна и былинна,
что просто стань и с Богом говори.



Оригинал:

Буває часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,-
Оці степи, цi  гори, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
Усе як є — дорога, явори,
усе моє - все зветься Україна.
Така краса висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.


Рецензии