30 рокiв... багато це чи мало?

30 років…багато це чи мало?
Бігли роки,спливав невпинно час.
Життя неслось і нас не запитало
Чи школу ми згадали хоча б раз.

30 років…вірити не хочу,
Що стрімголов пронеслися вони.
Шкільні моменти згадуєм охоче…
І додались нам пасма сивини.

30 років…це вже не чверть століття,
І кожному із нас по 45,
Та це лиш розквіт…розквіт…розмаїття,
І непомітно так роки летять.

30 років…багато це чи мало?
Не чверть століття,але ще й не пів.
У древі роду додалося віття -
Зростили ми всі доньок і синів.

30 років…де вони взялися?
Ми не відчули й не помітили цього.
Вони,мов вихор,крізь сади неслися
Й зі шляху не збивалися свого.

30 років…шкільне життя позаду…
Свою стежину кожен з нас  шукав.
Пригадуєм завжди чиюсь пораду,
Й цієї зустрічі ну…кожен  з нас чекав.

30 років…30 зим і весен…
30 літечок і осеней підряд.
30 років…30 літ чудесних,
Але не вийшли вони разом на парад.

30 років…в нас діти і онуки…
А ще недавно ми йшли в 1-й клас…
Вели нас мами в 1-й клас за руки…
Та нам онуків вести в школу час.

30 років без шкільної лави,
30 років без дзвінків й перерв.
Зазнав з нас кожен падінь і злетів,й слави,
Але років не взяли ми в резерв.

30 років…важко аж збагнути,
Що десь в дорогах заблудилися вони,
І рідну школу нам не позабути …
Та ми - прекрасні доньки і сини.

30 років…навіть слів бракує,
Щоби красиво все це описать.
Школи кращої у світі не існує,
І краще нас не зможуть вже навчать.

30 років…рік минав за роком.
Мужніли ми,дорослішали всі.
Й до всього йшли ми кожен своїм кроком,
І мріяли купатися в красі.

30 років…ніяк не повернути…
Не стати нам знов учнями ніяк.
І першу вчительку ніяк не позабути,
Як не забуть і нас,милих тих розбишак.

30 років…ну ж бо,зупиніться,
Поверніть на мить в шкільні роки.
Немов расові коні,не несіться-
В шкільнім житті побудем залюбки.

30 років в нас життя вирує,
Мов буревій чи,може,зорепад.
Кожен з нас життям  своїм крокує,
Та іноді ті кроки невпопад.

30 років…як вас описати?
Де знайти потрібнії слова?
Так хочеться багато ще сказати…
Й вже 30 літ збираєм ми жнива.

30 років…клопоти,турботи,
І метушня щоденна у нас всіх.
Несемось ми додому із роботи,
І несподіванки бувають,наче сніг.

30 років…плин часу непомітний.
Для когось - загадка,для когось-відкриття.
У всіх з дитинства мрії заповітні-
Щоб казкою красивою було наше життя.

Років наших ніяк не зупинити,
Щоб знову повернутись в 1-й клас,
Щоб знову розпочать читати і лічити
І першу вчительку ,щоб мамою назвати ще не раз.

30 років…такі вже невгамовні.
Ніщо не може вплинути на них.
Та чаші щастя щоб були в всіх повні,
Й дзвін перемог ніколи щоб не стих.

Простіть за те,що 30 літ мовчали,
Простіть за витівки шкільних наших років.
А цього дня ми 30 літ чекали…
Простіть же нас,колишніх дітлахів.

30 років,мов птахи крилаті,
Які кружляли вдома й в чужині…
Були ліниві ми,але й були завзяті,
Й минуло все,неначе в дивнім сні.

Ми раді,що нарешті ми зустрілись…
Хай через 30,дуже довгих,літ.
Ми,мов птахи,в шкільнім житті з’явились,
Хоч 30 років тривав наш переліт.

12.04.2018 р