Скільки жінок я знав у житті,
Стільки я бачив в очах їхніх щастя,
Але ніколи не мав на меті,
Щоби із ними скоїлась трясця.
Може котрась з них має образу?
То не відомо на щасття мені.
Я намагався відкритись щоразу,
Щоб оминути лукавства,брехні.
Ніжність свою віддавав дні і ночі,
Про почуття відверто казав.
Ох і солодкі ж ласки дівочі
Ті ,що від них для кохання я мав.
Вдячний я долі за кожну дівчину,
За неповторне сяйво в очах.
Навіть, як що неприємним був вчинок,
Я вибачався у щирих словах.
Кожна із них загадкова ,як всесвіт.
Кожна ,як зірка у долі моїй.
Кожне ім’я я маю підкреслить.
Кожній абзац у книзі своїй.
Маю надію ,що я ,як комета
Слід залишив на їх небесах.
«То ж повернуся!»-скажу я відверто
Може реально,або увіснах.
Сосєдка О.Д. 14.04.2018 р.
Ск льки я знав..
© Copyright: Александр Соседка, 2018
Свидетельство о публикации №118041402205
Свидетельство о публикации №118041402205
Рецензии