Я не знаю на що захворів,
Та знання це не досить важливе:
Пам’ятаю розліт чорних брів
Та очей невимовності злива.
Вечір місячний травнем співав,
Солов’ї не змовкали довкола,
І настоєм волосся, чи трав
Я відчув незбагненність уколу.
Та затримавши подих на мить,
Не поглянув на місяць та зорі,-
І відтоді щось ніжно болить
І хвилюється хвилями моря…
Буде пам'ять довіку жива, -
Залишився зі мною той вечір.
Та життя почуттями сплива
І не завжди коханням, доречі.
Травнева заноза
© Copyright: Владимир Александрович Наумов, 2018
Свидетельство о публикации №118041004926
Свидетельство о публикации №118041004926
Рецензии