Позіхає вечір біля тину,
Свариться на зорі угорі.
Кошенятком місяць вигнув спину.
Він на варті нині до зорі.
Вже навшпиньки тиша ходить в хаті,
Цитькає в куток на цвіркуна.
Діти вже сопуть, не спить лиш мати,
У журбі схилилась до вікна.
На обличчі зморшками - скорбота,
Тугою тяжкою - біль і жаль,
Та шепоче лагідно дрімота:
" Зійде сонце, висушить печаль,
Привітають посмішками квіти,
Ластівкою стріне новий день.
Можна все здолати, пережити.
Ще душа співатиме пісень."
Сонце висушить печаль
© Copyright: Елена Борисенко 5, 2018
Свидетельство о публикации №118040908362
Свидетельство о публикации №118040908362
Рецензии