Матір'ю і Богом кинуте дитя.
За порогом долі вже його життя.
А душа, мов пташка рветься до людей
І сльоза невинна - з намистин-очей.
Він чекає маму, тягне рученя,
Але вже не склеїш тріснуте горня,
Не зупиниш річки, її синіх плес,
Не повернеш неньки. Не чекай чудес.
За життя чіпляйся, дитятко, рости.
Ти такий не перший, не останній ти.
Нумо, піднімайся! Ніжки ще тремтять?
Прийде час, малятко, будеш ти літать.
До зірок, до сонця здіймеш ще крило,
Аби лиш серденько люблячим було.
Доленька барвиста ляже рушничком.
Виростай, хлоп'ятко, дужим козаком!
Виростай дужим козаком
© Copyright: Елена Борисенко 5, 2018
Свидетельство о публикации №118040908161
Свидетельство о публикации №118040908161
Рецензии