Не сходять зашпори з душі,
Та ними горя не здолати.
І самотиною в глуші
Свій вік лишився коротати,
Бо часу темного спіймав
Серед дороги не узбіччя,
А волохатих чорних гав,
Та величезне протиріччя,
Яке відмазало убивць
Від кари тій, що по закону.
Отож, лишилося до склону
Чуття приховувати ниць.
Не сходять зашпори з душi
© Copyright: Владимир Александрович Наумов, 2018
Свидетельство о публикации №118040910749
Свидетельство о публикации №118040910749
Рецензии