Сміх крізь сльози, знахідки, утрати –
Все змішалося наперебій.
Шлях який на старості обрати,
Долі не коритися сліпій.
Отакі ви, вибрики життєві,
Як пристосуватися до вас?
Взяти в поміч костилі сталеві
То і шкутильгати певний час.
Чи назовсім долю поламати,
Зайвий порох вимити з душі.
О, якби-то наперед все знати,
Хто свій дар міняв би на гроші.
Не за тим, щоби якась дробина
Підняла у щасті до небес,
Щоб цвіла у серці горобина
Радістю незлічених чудес.
Смiх крiзь сльози, знахiдки, утрати...
© Copyright: Владимир Александрович Наумов, 2018
Свидетельство о публикации №118040910630
Свидетельство о публикации №118040910630
Рецензии