Батрачити ідуть сини
За юшку й дах над головою,
А нам, батькам, нема спокою,
Хоч винні ми, та без вини.
В наш час і добрий, і лихий, -
Майбутнє не змогли створити,
Що ж нині нюняти і нити,
Як час настав такий слизький.
Хто був простим робітником –
Не крав із повного корита…
Отож, багатшає «еліта»,
Що вік тріпає язиком.
Батрачити iдуть сини
© Copyright: Владимир Александрович Наумов, 2018
Свидетельство о публикации №118040910447
Свидетельство о публикации №118040910447
Рецензии