Щось не пишеться, смутком закритi очi.
I не мрiэться, серце ледве трiпоче.
Намагаюся...посмiшку десь зловити.
Посмiхаюся...Мить... та шукаю, чим жити.
Чую землю...квiтами ледь спiваэ.
Мо; очi в небi вiдпочивають.
Лине птаха...Втоми вона не маэ.
Мо; думки хмара кудись збираэ.
Так побути...просто з собою в тишi.
I забути все, що за спокiй нижче.
Розпiзнати Господа проведiння.
I знайти десь там в собi прозрiння.
Так заснути...тихо... посеред поля.
В травах руки...в них вiдчуваю волю.
Вiтру подих, солнце цiлуэ скроню.
Тихо сплю...i обiймаю долю.
8.04.2018г.
Т.Душа
Щось... вiдчути
© Copyright: Татьяна Душа, 2018
Свидетельство о публикации №118040800546
Свидетельство о публикации №118040800546
Рецензии