С EST LА VIE... Оля Романишин

Оригінал:


Таке життя! Заручником у часі
Гартує чи мотлошить доокіл.
Комусь за правду голову на пласі
Утнуть чи мовчки висадять на кіл,
А інший тихо в ніч хамелеоном
Втирається в довіру Сатані
Та на землі з чортівським пантеоном
Будує Вавилони кам'яні...
Часи останні хилять горизонти,
Світ добігає до свого кінця.
Блукаємо, неначе мастодонти,
У пошуках натхнення й каганця.
Лишень у мороці помітні світлі люди:
Пітьма не раз обпалювалась об
Могутні, вільні, непохитні груди
І тисячі протистояльних спроб...
Знайшовши в потемках міцну опору,
Хтось кине клич: "Вперед, пора!".
Підведемось – і знов покотим вгору
Сізіфів камінь Слова і Добра.
© Ольга Романишин

*C’est la vie! – Таке життя (фр.).


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Такая жизнь!.. грозит нам время прахом...
То закалит, то рушит всю судьбу:
Кому за правду голову на плахе
Отсечь готовы, вздёрнуть на дыбу'…
Другой же тихо в ночь хамелеоном
Втирается в доверье Сатане,
Да на земле с чертовским  пантеоном
Возводит Вавилоны из камней..
Всё ниже сроки клонят горизонты,
Мир достигает своего конца.
И мы блуждаем, словно мастодонты,
И вдохновенья ждём у ночника.
Во мраке светлые заметны люди,
Тьма опалялась не однажды об
Могучие, свободные их груди
И противостоянья сотни проб…
Найдя в потёмках крепкую опору,
Услышим гордый клич : « Вперёд, пора»!
Поднимемся – и вновь покатим в гору
Сизифов камень. Слова и Добра.


Аватар взят у Светланы Сивак
на сайте Укр. поэзии - спасибо!