Зоря погасла за Невою
І хмари, наче павуки,
Зависли низько над водою –
В природі так віки, віки…
І ночі морок прохолодний
Упав на широчінь ріки,
І холод, наче пес голодний,
Схопив обличчя й дві руки.
Повітря і важке, й вологе,
В легені хворість надиха.
Із Шлісербургської остроги
Тужливий звук не затиха.
Санкт-Петербург весь став похмурим,
Ледь видно світло крізь імлу.
Зробилось місто враз понурим,
Лиш чутно хвиль шум на молу.
Зоря погасла за Невою
© Copyright: Леонид Ружинский, 2018
Свидетельство о публикации №118040702453
Свидетельство о публикации №118040702453
Рецензии