На свято до мами
Іще так далеко до заходу сонця,
Мій потяг з шаленою швидкістю мчиться.
Я маму свою видивляюсь в віконце,
До неї я їду, немовби сон сниться.
Іще мимоволі душа моя квітне,
Неначе природа, що бачу крізь вікна.
Як часто буває Великдень у квітні!
Зустрітися з мамою завжди я вірна.
Іще я одну здобула перемогу
Над владою праці, і шуму, і гаму.
Я їду, я їду, долаю дорогу,
Я мрію, я мрію побачити маму.
Іще дві зупинки, і потяг мій стане,
До рідної хати мені не далеко.
Ще мить – і хвилина жадана настане…
Розлука із нею дається не легко.
© Copyright: Леонид Ружинский, 2018
Свидетельство о публикации №118040702350
Свидетельство о публикации №118040702350
Рецензии