Де верби між собою гомонять
Й гойдаються шпаки на їхніх вітах
В задумі я ступаю навмання,
Йдучи назустріч сонячному літу
Й плекаючи в собі наївно мрію:
Воно мою самотність відігріє.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.