Весняний подих

Вийде Саша, Коля, Гриша,
Навіть кіт покине мишу...
Як побачить отаку,
Файну кралю і різку...
У вбранні легкім, розкутім,
Що позносить дахи людям,
Хлопцям голови зверне.
Хай красу, таку несе,
Вже додому, бо весна...
Спати, не дає сповна!
А така весняна мавка,
Чоловікові - удавка!
Вона вийшла на повні груди,
Вітра чистого навкруги,
Ухопить, собі повітря,
В нас же, морочиться макитра!
Руки тягнуться, що до Бога!!!
Допомогти, знайти дорогу...
Та прикрити, або схопити...
Треба щось уже робити!
Бо вона, отак волає...
Кого хоче, сама не знає...

05.04.2018 (11:28)


Рецензии