Я сам себе загнав дідьку у дупу.
Де було треба щось казати, промовчав.
Я бачив душ, що спустошились, трупи,
Але себе, я серед них не помічав.
Я в розпачі, бо теж смердів інколи,
В омані слів від тих кому я вірив.
Я сумнівам розквісти не дозволив.
І ось, я на краю бездонній прірви.
Ще крок, і не можливо повернути.
Ще крок, і я зірвусь в оцю безодню.
Можливо цим я розірву ці пута
І вирушу до біса в преісподню.
Халепа
© Copyright: Олег Викторов, 2018
Свидетельство о публикации №118040408614
Свидетельство о публикации №118040408614
Рецензии
