Син безхатька
(Сонет)
Поет вірша про матір написав,
бо й справді мав найкращу в світі маму.
Слухач, почувши пісню, заридав,
бо у сміттєву кинутий був яму.
Як той малюк нещасний не кричав,
а рідна кров хутенько бігла й прямо,
Той ворон чорний каркав, не вгавав,
вона ж на нього кидала грудками.
Безхатько нагодився й підібрав,
хоч злидень сам, та став усе ж за батька.
Йому щось чорний ворон теж горлав,
ще й інших додалося до десятка.
Безхатьків син цілком дорослим став.
Озвалися б хоч словом, пані-матко.
––––––––––––
© Анатолій Загравенко.
Сын бомжа
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2018
Свидетельство о публикации №118040404803
Свидетельство о публикации №118040404803
Рецензии