Вiщий сон

               

                Наснився дивний сон мені,
                Навіянний в осінні дні.
                ...Безкрайнє небо – синє, синє,
                Такого не побачиш нині.
                Вітрець дмухнув в лице неначе...
                Підвів я очі і побачив...
                Хмаринка вдалині летіла,
                Все ближче, ближче, і несила
                Очей від неї відірвати
                І відчуття, що біля хати
                Стою, дивуючись у сні.
                Не хмара – лебеді ясні,
                Ясні – то значить білі – білі
                Як сніг...Здалось мені по хвилі
                Неначе лебіді з казок
                Були запряжені в візок,
                Такий же білий та яскравий...
                Піднісши руки, величавий,
                В візку БОГ в білому стояв,
                Мене він світлом осіяв.
                Я ясно бачив все убрання
                В душі моїй було бажання
                Сказати БОГУ своє ймення
                І попрохать благословення...
                Яскраво світло засвітило
                І біля мене – наче диво
                Два голуби навкруг літали,
                І їхні крила обіймали
                Моє чоло. М’які – як пух...
                Як наяву був їхній рух...



                18.10.2002р.