Сонет 13


Так, радість без печалі –  нікуди,
Мажор не відділити від мінору.
Та все ж до них сміливо підійди,
Щоб роздивитись близько грань прозору.
За нею –  відображення твоє
Живим переливається потоком,
Немов посеред гір луна зіллє
Те, що вловить не можна тільки оком.
Дивись і слухай. Зайве все відкинь.
Ти перейшов уже останні межі.
Серед усіх тонів – знайома тінь
Твоє обличчя мудрістю змережить.

Без неї світло світлим не бува,
Бо це вона у щасті ожива.


Рецензии
Гита, красивое, мудрое стихотворение! В жизни всегда рядом со счастьем ходит горе...

Елена Ларская   23.05.2018 17:40     Заявить о нарушении
Елена, спасибо за отзыв.))

Надежда Медведовская   23.05.2018 18:42   Заявить о нарушении