17. Цикада

Не плач, цикадо, у росі,
І для небесних зір нема
Любові без розлуки.

Не плач, цикадо, у росі,
Он бачиш - вже іде зима
На ці просторі луки.

І ти заснеш солодким сном,
В заметах снігових пісень
Своє забудеш горе.

Так! ти заснеш солодким сном,
Коли зіллються ніч і день
В одне ласкаве море.

А я на холоді лишусь -
І буду бачить, як навкруг
Все облітає, в’яне…

Так! я на холоді лишусь,
Немов якийсь злочинний дух,
На безвість вітром гнаний…

Вересень 1995


Рецензии