Покинула сама... доволі гречки...
і сумніви розтанули, як сніг...
сваркИ безглузді, марні суперечки,
в яких ти взяти першості не міг
тож гнівався і мстився недостойно,
мене розчаруванням таврував...
а я ранима, тиха, ще й беззбройна,
не маюча на тебе жодних прав,
закохана, немов яке дівчисько,
осіння, посивіла від жалів...
до прірви підійшла занадто близько,
щоб однайти в душі прощальних слів.
Покинула, коли шаліла осінь,
вітри та бурі слала на село...
Весна шумить, а я шкодую досі...
за тим, чого між нами не було.
Покинула
© Copyright: Ева Сокол 2, 2018
Свидетельство о публикации №118040100054
Свидетельство о публикации №118040100054
Рецензии