Виганяння б соти

       Виганяння бісоти
       Поема

          Господу і Богу Ісусу Христу
          із серця присвячується

1

Як лежите? як встаєте? –
почність з простого.
Банки і глечики
не напригодяться
(вони не моляться) –
в них і заводиться...

Як легко йдуть молитви
за церковних!!
Де лиш не йдуть –
Чого ви сповнені?

Сосуд із серцем –
горілиць лягає,
В ньому огонь Христовий
як палає!!


2

Щоб ти сяйнув як блискавка –
і над чолом
в лиці землі
заворушилося волого...
і славило святого Бога...
і надривалося! – і ще гуло –
                й гуло!..

І відтрамбовувавсь
такий
окрес
щоб шелести
в листочках плакали
і вдови й сироти в хатах –
балакали
що глянув Бог – як
зглянусь!
й світ воскрес.

Нема чудес –
а гляд Тій на серцях!
Два слова Ти на скелі вибив
і світ то тягне в шиби
з хати в шиби! –
а на очах осліпленість ось ця!

Сосуд із серцем
горілиць лягає –
а в ньому Огнь! Христовий! –
як палає!!!


3

А вам Христос відкриє очі!
Відкрийте серця очі!
Він має – паводки пророчі...
Бог блискає– в безвірї ночі!
І кожен повзає – як хоче:
палахкотять ліси!
            Барон белькоче.
Пече:
смалить і – топить
            караоків.
Естрадних – палить...
Гнівить – коміків:
   вже розсмішіть!

Розкрийте очі!
Хоч задом –
та розкрийте очі!
О, я із серцем! –
горілиць лягаємо –
і в ньому Огнь Христа!
це – як палає!!!

У тобі, вербо, бунька приспана
зітхає...

А склад горить: письменник! – склад
   вогню!! –
куди ідеш? в кого втікаєш?..

Таки палає і палає!
краєм палає!
й поза нашим краєм!!..

Та відкрий очі!
Бог хоче.
В симбіоз ночі...
Смирення – очі відкриває. Бога –
смиренність...
Дорога ця на Рені?

Відкрий очі –
щоб бачити:
Христос в смиренні...
Христос – і світ
весь оживає...
Центр – Христос:
жовті і білі більш не розпаляють-
ся
лиш прикликають!

Квіти – це люди –
так в раю їх знають...
а люди – діти...
Світла Дім – і то співає...

Святі, поети, квіти, діти
непсуті...
в літі...

Пекло – то в серці виникає...
Данте – то «Пекло»:
так читають...
А в мене струмінь Раю!!


Данте й мене – бо «Рай» в нас –
не читають.
Вже й не читатимуть?
Людино, що таке з тобою?
Народе! ти плекаєш вавку! цю:
возитися з бідою.

Чого ти хочеш?
Віддай же серце – і Христос
відкриє очі...


4

Чи вас я слухатиму –
а чи, може, Бога?
Тоді глядіте і судіте:
Чия подоба ви?
чий образ?
чиї ви діти??

Кого красиво слухать –
вас чи Бога?
Вдивляйтеся в себе самого.
Мене із ним хто зміг
перемогти?
Хто Він – хто я?
Вона хто – і хто ти:
чи заперечите Її
в слові художнім перемогу??!


Тож – сходьтесь:
з мого серця –
й з крематоріїв!
(Й виводьте знову
з ям євреїв –)
За кого свідчите –
за Бога чи історію?

чи попелом?
чи ж то догматами?
чи дохлими супами – й –
                консисторіями!
чи філософіями й філько-компроматами!
Ви без ума? чи –
вам ще щось пізнати?

Чи фейки в очі матері пускати?
Для чого вас родила мати!
Зло – це і злократи:
інфантилізм – аби їм без Христа!


А в вас єдина серця мова?
чи аби так?..
Совість – ви маєте?
Та один другого вже «дотискаєте»?


Вже є Новий Єрусалим –
й бійці, всі зранені, і зранені!
І те, і друге перед вами,
а ці слова – з Його,
не Його рани??
Та ви Його удруге розп’яли б! –
Він Бог і назарянин!


Ви не пробачливі –
ви не пробачили,
а тільки чуйки-жуйки:
Воли! мені не говорить –
що я сам бачив??
Тварюгі! – й те, що друзі чули?!
Муххамеди!
мафіо-комун-фейковість!
Я – з Слова і Крові,
і теж –
вже назарянин!!..


Кого здє прикладають
хоч до рани??


5

Буде Огень
в серцях,
і буде Божа Мати.
І буде Бог
в нас світлом панувати...

15.06.2015