Люба моя, кохана

Люба моя, кохана -
Вимолити замало.
Чи то неземною силою
Мене ти причарувала?

Мила моя, тендітна,
Хто тобі дав у грішності,
Очі такі магнітні
Та руки ніжніше ніжності?

Та якщо раптом з них
Буде петля влаштована,
Нехай все життя моє
Тобою буде вшановано.

Шию мою,
Не поспіхом,
Стисни
І в мить знесилений,
Бачити хочу очі твої
Та губи твої, омріяна.

Як очі згасають дивишся,
Смійся, смійся...
Не бійся!..
Нехай подумають, мила,
Що обоє ми сміємося.

***
Милая моя, милая, –
Милому вымолить мало.
Какой неземною силою
Ты меня приковала?

Милая моя, скрытная,
Кто тебе дал, по грешности,
Эти глаза магнитные
И руки нежнее нежности?

Если из них, любимая,
Будет петля устроена,
Сделай, чтоб жизнь моя
Была ее удостоена.

Шею мою,
Не спеша,
Сдави
Так, чтоб, слабея силою,
Видел я долго глаза твои,
Губы твои, любимая.

Глядя в очи остылые,
Смейся, смейся...
Не бойся!..
Пусть подумают, милая,
Что мы оба смеемся.

Василий Федоров