Ти біль писав очима,штрикав душу...
Забувши тягу,-доле теплоти.
Пізнавши все,що так негарно рушить.
Бажаючи...бажаючи знайти.
Ловив мов подих,світлу мить рутини.
Кохаючи і плаху,і життя.
Вдивляючись в життя...життя зі спини.
З якого не буває вороття.
В довірі бачив скромність вислоуху.
Глуху на дотик ніжних добрих рук.
Що не зважають на буття розруху.
Та пам'ятають скромних сердець стук.
(Понкратова.О.В.)
Ти бiль писав очима
© Copyright: Лена Грама, 2018
Свидетельство о публикации №118032706765
Свидетельство о публикации №118032706765
Рецензии