Я не мольфар і не вістун,
та семи п’ядей не потрібно,
щоб напророчити нехибно –
ніяке золото чи срібло
не сколихне душевних струн.
Осіннім золотом дібров,
гаїв і долів неозорих
в повітрі, мов кришталь прозорім,
переливається й дозором
іде удалечінь любов.
Лиш срібло чарівних снігів,
що в сонця променях іскриться
і в зимній казці буде сниться,
немов холодна чарівниця,
сягне далеких берегів.
Я не мольфар і не вістун,
але звучать душевні струни
і вітерець колише вруни,
і пестить посмішка фортуни,
як словом бавлюсь, мов пустун…
березень 2018
Фантазiй подих
© Copyright: Олександр Мачула, 2018
Свидетельство о публикации №118032704980
Свидетельство о публикации №118032704980
Рецензии
