Анна Атрощенко. Вопрос через годы

                АННА АТРОЩЕНКО
                (Перевод с белорусского Павла Черкашина)


*  *  *

Молвят люди: «Виновата».
Жизни путь стал горьким мне…
И твоя, любимый, хата
Не видна в моём окне.

Виновата. Виновата.
Как признаться мне тебе?
Вновь раздумьями богата,
Тропку вижу лишь во сне.

Виновата. Виновата…
Был любимый сердцу друг.
Снег летит, как будто вата,
Заметает всё вокруг.

Виновата. Виновата.
Ты скажи: «А в чём вина?»
Ты чужой… Но снова хата,
Где живёшь, зовёт меня!





*  *  *

Кажуць людзі: «Вінавата.»
Горкім лёс стаў для мяне...
І старая твая хата
не мільгае ўжо ў акне.

Вінавата. Вінавата.
Як прызнацца мне табе?
Думак розных зноў багата,
сцежку бачу толькі ў сне.

Вінавата. Вінавата...
Быў каханы, дарагі.
Снег ляціць, нібыта вата,
замятае ўсе шляхі.

Вінавата. Вінавата.
Ты скажы: «У чым віна?»
Ты чужы... А твая хата
мяне кліча зноў яна!


Рецензии