Я Украинец с Русскою Душой

Услышал в телепередаче
Как бабушка читает стих..
Я с ним вернулся в детсво - не иначе.
И шумный мир вокруг меня притих..

Рідний краю, моя Україно!
Я люблю тебе палко і щиро.
В ріднім краю все рідне, своє.
Рідні стіни і ті помагають.
Вони душу наповнять теплом,
Від нещастя і зла зберігають.

В ріднім краю все рідне своє..
Рідна мова лунає повсюди.
І знайомі ліси і поля.
І здаються всі добрими люди.

Тож не даром із давніх-давен
Українці усі про це знають
І з любов'ю свою Україну
Вони Ненькою всі називають..

Тож давайте її берегти
І любити усім до загину
Берегти, як матусю свою
Свою Неньку, свою Україну...;

(Учитель немецкого языка,с.Ивановка, София Полищук, читала свой стих)

Ну а потом хотелось закричать
И написать о том, что наболело.
Люблю я Украину, словно Мать!!!
Но только делаю я это так не смело...

До болi стиснуло, i в серцi запекло
За тих людей, за ту бабусю, за село.
За тi слова, якi вiд неi линуть.
Так гiрко стало на душi за Украiну...

Я аж тримтiв поки ii дослухав.
Вiд того, ii вiршу - кров текла по вухам.
Вiд тоi, ii правди виiдало очi...
I сльози градом покотились серед ночi.
Бо "правда Наша", лиш зi сцени лине.
Врятуй, молю, Всесильний, Украiну!

Хай наша Ненька лиш в трояндах квiтне!
I на столах, у люду Божого, все ситне
I Щоби всюди по церквах лунала  Богу Слава.
Врятуй, молю Тебе, зневiрену Державу!!!