Прозрение и конец войне

                Посвящается всем прекрасным любящим, но заблудшим, украинским сердцам.
                Присвячується всім прекрасним люблячим, але заблукавшим, українським серцям.
               

За рідну неньку Україну
Ми підем разом воювать.
За рідну неньку Україну
Життя готові віддавать.

І з нами бог, бо ми за правду -
За правий сектор ми стоїм.
А тих, хто з ліва, або прямо
Розтопче наш і божий гнів.

Ми прапор наш червоно-чорний
Омиєм в крові ворога.
Нас Філарет на шлях наставив.
Другого шляху в нас нема.

И теє шобло недолюдків,
Що на Донбасі зібралось,
Ви знайте, ми - велика сила,
І з вами ми розберемось.

Вас дуже люто ненавидим.
Ми в вас не бачимо людей.
Того винищуєм під корінь
Усіх - дорослих, та й дітей.

Тут буде - вільна Україна.
Тут буде - український шлях.
Ми наш, ми новий світ збудуєм
На цих недолюдків кістках.

_____________
- Ну, что, ребятки? С богом, братья!
Рванули? - "Москаляку бей"!
А ну ка быстро поскакали!
Там что у вас за канитель?

- А хто це, хлопці? Хто це, друзі?
Чи мабуть він із москалів?
Але ж дивіться: з нами разом
Іде він бить недолюдів.

- Ты что, Микола, аль не помнишь?
Ведь ты же сам меня позвал!
- Колы? Такого не припомню.
- Ну, брат, однако ты нахал.

Что не узнал? Да я же бог твой!
Да ты же сам дерзнул сказать:
"І з нами бог і ми за правду
Підем недолюдків кромсать".

Со мной вы ничего не бойтесь.
Со мной не страшно никому.
А кто посмеет сомневаться
Открутим голову ему.

Ведь вы за «вильну Украину»!
Ведь с вами я за «вильный шлях»!
Да что там братья? Что там дети?
Донбасс построим на костях.

Как рад, что живы патриоты!
Как рад, - готовы умирать!
Вы на майдане поскакали,
Пора в атаку вам скакать!

Смотрите – «эти» здесь зажрались:
Вон в огороде за плетнём
Растет морковка, лук, капуста...
Вперед, ребята! Всё порвём!

Смотрите! - бабка с коромыслом!
И у калитки детвора.
Все мало этим «москалякам».
Вон - тащит целых два ведра!

Вот - куркули! Зажрались, гады.
У них тут уголь, нефть и газ.
Так что ребята не стесняйтесь,
Давайте, врежьте им сейчас.

___________
- Постій, Микола, щось не так тут.
Який це бог? Це ж - сатана.
Братів та діточок вбивати?
В житті ж найгіршого нема.

За тином там - та сама хата,
Бабуся діточкам несе
З криничкі свіжої водичкі
Вони ж для неї - понад усе!

Хиба ж це морква? Подивися!
Цибуля вся посічена...
Снаряди все ось розорали.
Живого місця тут нема.

Що будуть їсти бідні діти?
Водички трошки хоч поп'ють.
Миколо, я піду до дому.
Стрілять не буду. Хоч і вб'ють.

А цей, що "шлангом" прикидався,
Російськой мовою мовля,
Учора мовив по-англійськи,
Його ми бачили що дня.

Ще й на майдані він говорив:
З трибуни речі він «толкав».
Раніше, тай до сього часу
По телебаченню співав.

Співав нам гарно, мазав медом,
Казав: «Прогоним москалів,
І заживемо дуже добре...»
І подивись - що наробив!

Прийшов давити нас, цей «півень».
Усіх нас хоче перебить.
Для нас фантазії малює,
Але ж задумав всіх добить.

Щоб ми в братів своїх стріляли
Нас дуже гарно надурив.
Хотів, щоб діточок вбивали,
Щоб розгорівся більше гнів.

Щоб сім'я зла було між нами
Він нас с братами розділив.
Для чого? Щоб були рабами
Заокеанських воротил.

Микола, слухай, що кажу я:
«Війну нам треба зупинить.
Усіх продажних генералів
До нас сюди опреділить.

Хай глянуть тута на ці хати?
На горе глянуть, на людей,
На сиротиночек маленьких,
На покалічених дітей...

Але ж дивлюся, я, Микола,
Не бачу в людях цих вини
І люди тута такі самі:
Жінки, та й хлопці - як і ми.

Так саме й діточки гуляють.
І не потрібен їм майдан.
Вони стрибають на скакалці.
Дивись, - он стрибає пацан.

Ще трошки щастя є під сонцем
І в цьом Донбаському краї.
Хай дітки тут живуть спокійно.
Хай будуть щасливі вони.

Моя Марічка, така сама,
На стрибалці, стриба, що дня.
Іванко, синку вже дорослий,
Сам запряга свого коня.

Я хочу Мира! Досить, хлопці.
Не треба убивать братів.
Це ж - наші сестри, наші діти…
Дивись - сюди! Який тут гнів?

У мене гніву більш немає.
Як на дитину подивлюсь,
На сироту, яка без батька,
Дык чуть сльозой не подавлюсь.

Як хочте, хлопці, ваше діло,
Ідіть за цім ось «москалем»,
Який по-англійськи співає
І по-російськи, за плетнем.

А я б його, кажу вам чесно,
Погнав за тридев'ять земель,
Щоб більш нам Землю не поганив.
Устроїв тута канитель.

Та й ми самі якусь дурницю
Взяли у голову собі...
Тобі воно, Микола, треба?
Мені, кажу, дык точно - ні!

Оті правителі, Іуди,
Нас продали новим панам.
Усіх відправили на бійню,
Щоб набивати свій карман.

Оце таке навибирали...
Таке, щоб нами управлять...
Дык краще «ніжиться» на нарах,
Чім в діточок малих стрілять.

Бо скільки сліз, бо стільки горя
Несе народу ця війна!
Несе лиш смерть, вона, падлюка.
Хай буде клятая вона.»

_______
Постій, Іване, ми з тобою.
В нас серце теж є у грудях.
В дітей не можемо стріляти.
Не треба щастя на кістках.

Пішли, Миколо, милий Колю,
Дурницю викинь з голови.
Підемо звідціля на волю.
До дому підем разом ми.

Не будем більше воювати
За цих бандитів и панів.
Не підем більше умирати
За шоколадних королів.

За рідну неньку Україну
Ми будем сльози проливать.
Бо стільки горя наробили!
Та хіба ж можна ще стрілять?!

Та хіба ж можна, милий Колю?
Представ, а як би це у нас?
В Кролевці, в Сумах, чи під Львовом
Рвались снаряди кожний час?

І наші діти поховались,
І наші жінки та й батьки
Жили б не в хаті, а в підвалі...
Ну що, представив, Колю, ні?!

Ото ж таке… И я представив!
Все. Хватить. Більш я не боєць.
Оце негайно припинити
Нам треба все: «Війні кінець»!

Ото представив, що немає
Ні хати більше, ні батьків.
Як жінку мов би розірвало,
І синку заживо згорів.

Помилуй Господи, помилуй.
Не дай нам Бог такого дня,
Щоб це прийшло й на нашу землю -
Те, що буває тут, що дня.

Простіть нас, люди, на Донбасі,
Що ми послухали приказ
Прийшли сюди, по вам стріляти,
Забули Господа наказ.

Це ж Бог казав: «Не вбий нікого».
Я про малечу вже мовчу.
Ці хлопці сім'ї захищали,
А я їх кулями товчу.

Стоять, війна! Всім зупиниться!
Стволи уверх усім поднять!
Не будем більше ворогами.
Не будем братиків стрілять.

За шоколадних генералів
Не будем ми життя вдавать,
Що нас все тягнуть до Європи -
Американцям продавать.

Стоять, війна! Мене ти чуєш?
Стоять! Ти чуєш? Це - приказ!
Стоять, війна! Тобі кажу я -
Це матерів усіх наказ.

Стоять, війна! Кажу вам, люди!
Стоять! Ми ж з вами всі брати.
Один в нас Батько, всі ми - діти.
Стоять, війна! Чи чуєш, ти?

Стоять, війна! Промовим разом!
І зачехлим свої стволи.
І повикидуєм заразу
З цієї дурної голови.

Єдина буде Україна
З Росієй разом - три сестри:
І з Білоруссю ми, а як же?
Там теж живуть наші брати.

Ми ж разом віримо у Бога.
Ми вірим в Батька одного.
Та хіба ж діти таке роблять? -
Вбивати братика свого?!

Іване, брат, я зрозумів все.
Війну нам треба припинить.
Це вбивство нашого народу
Скоріше треба зупинить.

Іван, все правильно ти кажеш.
Добавить нічого мені.
Ой, скільки горя наробили!
Тепер: як згадувать ці дні?

Айда, браточки, всі додому.
Не наша з вами ця війна.
Ні, не святая вона, точно.
Ії придумав сатана.

В Донбасі це ось зрозуміли
На роки три раніше нас.
И проти вражої цей влади
Піднявсь одразу весь Донбас.

А ми ж як ції «бандерлоги»,
Як під гіпнозом всі пішли
И за заморських окупантів
В Донбасі смерть свою знайшли.

Вони нас держать за кіборгів,
Вони не бачать в нас людей.
Ай справді, хлопці: Чи ми люди?
Коли пішли вбивать людей?

И зграя миттю тут зібралась,
Щоб на братів нас натравить.
Інструктори с усього Світу
Навчають як братів убить.

Все. Досить. Вже навоювались.
І скільки вже прийшло гробів!
Ой, Україно - ненька - мати,
Це ж я, Микола, наробив…

И скільки згинуло нізащо
Твоїх задурених синів!
Це ж я людей повів на бійню,
Це ж я, Микола, наробив…

Я думав ми за Україну.
Я думав ми за «вільний шлях».
Я думав «новий світ» збудуєм,
Пробачте люди, на кістках...

Як це таке тільки вмістилось
В моєї дурної голові?
Це я недолюдок, а тута
Живуть найсправжнії Брати.

Але ж тепер я знаю точно,
Що тут живуть наші брати.
Нам треба знову об'єднатись
Нам треба, як тут не крути.

Бо ще не вмерла Україна,
Бо віра в Бога ще жива.
Сьогодні треба об'єднатись -
Оце такі мої слова.

Чи приймуть нас брати Донбасу?
Простять страшні гріхи, чи ні?
Бо стільки горя наробили
Ми хлопці на цієї землі.

Простіть нас, жителі Донбасу.
Простіть нас, жителі Землі.
За все, що ми тут наробили.
За те, що ми до вас прийшли -

Прийшли до вас, до вашої хати
Не з хлібом, сіллю, а з мечем.
Прийшли до вас, щоб вас вбивати,
А треба було - з кулічєм.

Да як, по-нашому? - Із Паской!
Нам треба було йти до вас,
Казати що Христос Воскресе!
Воскресне хлопці і Донбас!

Тоді воскресне Україна,
Коли усі її сини
Сім'єю стануть воєдино!
Єдина ж Україна - ми!

Ні не єдина Україна,
Ні, Україна не одна.
В нас є - Хрещена - наша мати -
Росія - мати, та й сестра.

Святая Русь нас об'єднала.
Святий наш, Володимир - князь
У нашом серці, в Київ-граді,
Дав нам усім такий наказ:

«Щоб ми усі були Христові.
Любили Бога та й дітей.
Щоб нас не розділяла мова
Як вавилонських тих людей.

Щоб нас єднала тільки Віра.
Щоб в нас завжди жила Любов.
Щоб в нас було єдине серце.
Щоб в нас була єдина кров.

Щоб кров у нас була Христова
Текла по жилах і в серцях.
Тоді ми з вами розпізнаєм
Що дійсно значить - Вільний Шлях.

Наш Вільний Шлях - Любов та Віра.
Наш Вільний Шлях - є шлях Христов.
Весь Свит Він полюбив Любов'ю.
Бо Сам Він є - Сама Любов.»

03.03.2018