Майже сонячне - пер. Кариатиды Сны

Скільки  в  птицях  міститься  життя!
І  їдять  з  піснями,  і  говіють,
навіть  у  невчаснім  сніговії...
Звиклі  до  поневірянь,  звитяг...

Де  ти,  сонце?! 
Як  тебе  шпаки,
горобці  чекають  і  синиці,
та  і  душі  наші,  мабуть,  птиці!..

В  хмарах,  мабуть,  щось  солодке  сниться?
Птаство  без  любові  не  покинь!

*

Час  біжить,  а  сонце  очі  мружить,
поміж  хмарами  шукає  змерзлих  нас.
Навкруги  зимова  білизна,
дня  хода  упевнена  і  пружна...

Наче  погаптовану  гілками
хтось  білизну  виніс  на  мороз  –
пахне  першоцвітів  пелюстками,
про  кохання  першими  рядками,
на  відміну  від  життєвих  проз...

24.03.18
-------------
Фото  автора.

          Перевод  Кариатиды  Сны: http://www.stihi.ru/2018/03/24/9146

Почти солнечное...

Сколько в птицах жизни! В мясоед
Всё поют-клюют, и в пост свой пели...
Даже в неожиданной метели...
А утрат  не меньше, чем побед...

Где ты, солнце?!
Как тебя грачи,
Воробьи, скворцы ждут и синицы,
Да и души наши, тоже птицы...

В тучках, может, сладко солнцу спится?
Птичье царство, без любви молчи!

*

Время мчит! И солнце! Друг за другом.
Между тучами замёрзших ищут нас.
А вокруг лишь снега белый наст,
Дня ж уверенна походка и упруга...

Будто ветви серебра над нами -
кто-то вынес на мороз бельё,
пахнет первоцветов лепестками
или первыми любви словами,
прозе, видно, жизненной назло...