***

Коли потяг віз мене зеленоокими просторами лісостепу до серця Слобожанщини, я подумати не могла, що це місто розбудить у мені такі глибокі почуття. От диво! Ні стародавня мати всієї Русі, ні героїчний Севастополь, ні велична Північна Пальміра при всій своїй чарівності не залишили у моїй душі такого сліду як культурна столиця України. То була любов з першого погляду. Прохолодний травневий ранок, залізничний вокзал, старенькі трамваї, вагони метро, будинки – велетні, сонячні зайчики на вітринах, химерні облича античних створінь на архітектурних спорудах… А потім ще музеї, театри, парки, площі зійшлися у яскравому калейдоскопі, який буде поставати перед очима знову і знову.
Ступаю по бруківці найбільшої в Європі площі свободи, милуюся свіжою зеленню парку культури і відпочинку ім.Горького або вдивляюся у загадковість старих вулиць і так спокійно, таке благодатне почуття охоплює , і вважається мені, що я удома. І від почуття того затишно і добре.
Гостюючи у Харкові, я звісно не могла не піти до театру. У перший день познайомилася з ляльковим, потім з театром опери і балету. В останній день відвідала видатний “Березіль”. Вистава “Акторська гримерна”. Важко передати словами моє враження від талановитих акторів. Чимось особливим, запаливши у моєму серці найпотаємніші свічки було життя на сцені акторки Тетяни Грінік. Саме життя, а не гра. Дуже вже сильно запали у пам,ять мені її витончені жести, смолянисты пасма, виразні риси обличча. І коли вже через рік відвідавши відверту комедію “Примадонни” і надовго зарядившись позитивом, я зрозуміла, що цей театр підкорив мене назавжди. Недарма шлях його становлення непростий але водночас славетний, як і віхи історії Харкова.
З самого заснування завдяки завзятій праці трударів, місто виросло спочатку у ремісничий і торгівельний центр, а потім у потужне промислове і культурне місто. Харків спортивний, промисловий, науковий, культурний, Харків літературний і театральний… Слобожанщина народила видатних науковців, військових, культурних діячів, спортсменів, дипломатів, зірок. Їй є чим пишатися.
Сьогодні Харків все більше розбудовується. З висоти гордливо дивляться на перехожих молоді обличча новобудов. Місто стає потужнішим, розвивається, дужче розправляє плечі. Дарить світові своє багатство, примножує духовне і матеріальне надбання.
Таємничий, і старий, і молодий, з неперевершеним мотивом полонив мій розум. І не дивно, що так шкода було розтаватися з ним.