Спасибо Вере Бондаренко

Оригинал  http://www.stihi.ru/2018/03/23/2511

Твой силуэт - как луч моих потерь,
В январской стуже силы возрождаешь,
Ты мой любимый вестник зимних дней,
Цветущую весну напоминаешь.

Твой аромат парфюма в темноте,
Пленит жестокой пыткой, истязанием,
И прелесть роз нежнейших на столе,
Пригрезилась прелюдией свиданья.

Я в одиночестве заманчивых причуд,
Жду пленницей: в холодной, тусклой ночи,
Боль неизбежности разлуки - я... Кричу!
И просыпаюсь...вся в слезах воочию....

Как будто гром с небесной высоты:
-Любить нельзя! - я понимаю,
Была любовь - хрустальные мосты,
Скажи за что? Тебя я... отпускаю...

Переклад Віри Бондаренко

Твій силует – як промінь моїх втрат,
В січневій холоднечі сили воскрешаєш,
Мій любий вісник із зимових врат ,
Квітучу весну в душу повертаєш.

Твій аромат парфумів в темноті
Полонить жорсткістю тортур і катувань
Чари троянд ,ба, найніжніших на столі
Примарилась прелюдією стрічань.

На самоті звабливих забаганок,
Чекаю я в полоні холоду , і ночі,
Біль неминучості розлуки – Де ж рятунок?
І прокидаюся ... сльозами вмиті очі ....

Неначе грім : - Із неба високості
любить не можна! - я це розумію,
Була любов – мов кришталевий мостик,
Скажи за що? Тебе тримать не смію...


оригинал

Зачем любимых обижают невзначай?
С лучом последним, в доме снежно,
Большими буквами созвездие- Прощай
-Не верь: На ухо шепчет нежность.

И бег мужчины от семейных драм,
Полет в кромешно-пламенную ночь,
А женщина не верит грустным снам,
Две сути жизни, как же им помочь?

Переклад Віри Бондаренко

Чому коханих ображають ненароком?
І з промінцем останнім разом в хаті сніжно,
Великими літерами сузір’я – Прощавай
-Не вір: На вухо вже шепоче ніжно.

І втеча чоловіка від сімейних драм,
Політ в пітьму від пристрасної ночі,
А жінка все ж не вірить віщим снам,
Дві суті долі,примиритися ніхто не хоче.

я все время думаю,  достойна ли я такого внимания, дорогая Верочка.