Наболiле сборник

В країні розруха – на вибори йдем…
Самі посіяли, самі те й жнем.
Не слід нам чекати поблажок з небес,
В країні почався люстрацій процес.
Лисицю у курник не варто пускати,
Тому нам обачніше слід обирати.
Вдивися уважно у свій бюлетень,
І все зрозуміло про завтрашній день.
Кого обираєм? В який уже раз
Вони казнокради обдурюють нас.
Нема більше віри продажнім скотам,
Свій голос нестримний за правду віддам.
Мій бідний народе, себе пожалій
І правду свою відстояти зумій.
Бо ті, що за крісла й портфелики б’ються,
Із року у рік на місцях зостаються.
А ти все латаєш сімейний бюджет;
На саме потрібне не стачить монет.
Вони ж багатіють на наших кістках,
Як ті паразити, на древа гілках.
Зімни бюлетень і не бійся хули!
Щоб наші нащадки щасливі були,
Не соромно було за завтрашній день.
Тобі не потрібен такий бюлетень!
***

Як страшно думати:
«Початок є – буде й кінець.»
Я - не астролог, не знавець…
Як відтягти прокляту днину?
Спасти нещасну Україну
Від злодіїв, хапуг і грабежу?..
Нажаль, цього я не скажу.
Мабуть, цього ніхто не знає,
Тому у Бога хай благає
Пощади, милості, любові
У миролюбнім , чеснім слові.
Не знищить ворожнеча ту проблему
І не замінить гостру тему,
Що депутатська Рада не подужа,
Бо, мабуть, в нас вона недужа,
Хоч обиралася народом,
Назватись може тільки збродом:
Зарплати робить собі вищі,
Мабуть, тому в кишенях свище
Лиш вітер у злиденних трударів
Та на папері кількість трудоднів.
І кожен винного шукає,      
Хоча, насамперед, і знає –
Є в цьому кожного вина,
Що Україна помира.
То що робить,всесильний Боже?..
Молитва людям допоможе…
Так позабуті всі слова,
Другим забита голова.
Хіба ж замало послано благань?
Очнись же, Україно, встань!
Ніхто не змиє з тебе бруду
Окрім страждаючого люду.
Вони молитвами, піснями;
Чи рогачами і граблями
Тебе врятують, твої груди –
Хай легше дихати всім буде!
***

Не вистачає так жити терпіння:
Щодня натикатись на гостре каміння,
Дивитись на свій пограбований люд,
Який осіда потихеньку, як бруд.
Очі заплющити?.. Йти навмання?..
Нащо Вкраїні глибокі знання!..
Кожні реформи, що вийшли у світ
Для нас представляють безплідний суцвіт.
До тих пір не буде бажання навчатись,
Доки в гуманність ми будемо гратись.
Гуманність в стосунках, велика є справа.
Тільки навчання, скажу, не забава.
Треба ученим дороги відкрити,
Та гідно за їхню роботу платити.
І показать, як годиться, на ділі,
Що краще життя здобувають умілі.
Існують же правила певні, чи норми,
Як успіху можуть добитись реформи.
А зараз,  по різні знаходяться боки -
Діла і написані урядом строки.
***

З надією вглядаюсь в майбуття…
Шукаю проблиски, або якісь світлини.
Хіба не буде кращого життя
В моїх людей і неньки-України?..
Чи сльози лити до скінчення віку,
Кайданами важкими гримлячи
Дитяті, жінці чи солдату-чоловіку?..
Чим завинили побратими-русичі?
Ви ж між собою ділите шматками
Кусочки ласі власної землі
У залі, голосуючи картками,
Чи в кабінетах, поздиравши хабарі.
А люд страждає, ллється кров невинна,
І брат на брата руку підійма.
Але брехня розвіятись повинна,
Як сонцем розганяється пітьма.
І ворог справжній на арені замаяче,
Лиш маску скине той, підступний кат;
Не тільки ти,а світ увесь побаче,
Яким лайном облитий рідний брат.
На Захід ви носи позадирали,
З ЄС проводите безхитрісні торги,
І марите, щоб внуки відробляли
Скажено неоправдані борги.
Ваш гаманець надувся, як не трісне.
Наказ народу – затягнути пояси.
Коли ж, нарешті, апетит прокисне?
Коли ж ви наїстеся,хижі пси?..