До Воскрес ння Христового, 2

          Христу

Чи в слова поті,
чи літаю —
Тебе одного пам’ятаю,—
вигнання потім...

Був ранок — м’якість і рум’янок;
День — вилицями в горизонти!
Аж вечір! — благодушно п’яний,
На дотик...

Причалапав.
От слово!!
чого не чекав би...
Слова, слова — Тобі чеканю:
Куплю себе Тобі
куплю монетний штаб Тобі —
куплю весь світ Тобі...
все інше потім...

1996

         Нове  життя Гори


Христу любий шалений порив!
Занадто я фундаментальний
багато прагну знати
цим хочу інших розіп’яти  –
належить їм чи не належить
це так!  –
а потрібне протилежне…

Христу любий шалений порив
це все одно що злетіть
на якійсь “трахомі”
чи на апараті – та не знати
           як розкривать парашута
душа от  –  на розрив
                між тілом й духом
що не застрашені і не в путах

Небесних питаю  –
казать що й так без парашута?
святі  –  про місцеву льотну анафему
Боже!
я давно не в метафорах
ця проблема  місцева ще та …
на мене ж  до цих пір не зійшов ще
шалений порив до Христа!  –
щоб  злетіть без нічого! –
одним Духом Бога

але Батькові славу вознести,
                і Гору,
й що на ній;
та про що і навіщо говорю?! –
потрібен шалений порив!!!

2001

*   *   *

Купальня в кримських горах,
у Топлу,
Де запірнають з іменем Ісуса тричі!
Дає Дух Неба простоту й величність —
І благодать — самому ліса помелу,
Й монастирю,
і підлипалоньці-селу.

Зайти б на службу Божу
в гірський храм!
Як вже долина до хребта доїла...
Кого Христос, з автобусів, роззує вміло...
На сповідь серце скаже залишитись нам —
В руках прозорливого отця в темнім, Михаїла...

О, краще б грубість залишили в долинах...
чи в храмі, на підлозі, там...
О душі, Бог нас бачить наскрізь всіх...
І Крим із віку першого
на гостроту мантачить...
І хто піднявсь на хрест — Його і всіх він
                бачить

Бо кров із міжребер’я — на списі,
І більш показують вже на Христа — хто більш висів!!

І скільки раз я як би й був готовим...
І протинавсь у буйні груди з Феодосією...
І був важким для правд
у значній дозі я:
Як мало велич узбереж і гір
просвітлена Йменням Христовим!..

02.11.2005

*   *   *   

«Хто не хоче проходити Піст
добровільно, проходитиме його
недобровільно...»
(старці Оптини)

Будь з Христом.
Добивайся на прийом.
Тротуарів розбігання...
Каблучків переставляння...
Яке цьому значення
перед Постом?

Окосклепіння весен у нагарі.
І сила вся
в сердечному ударі.
Стань перед Хрестом!– он
на Афоні:
Ні тротуарів, ні переставлянь–
а язики червоні,–
і тут десь є
оцупки релігаре... (зв’язку)
з Христом.

Як ранок – сонцю на прийом!
Ясно, у дусі «хлоп з провінції»...
який, образливо все ж, 35-ть літ
в столиці...
і про якісні деталі;
став би толкувати далі!..

Що махання рук перед Постом?
От би з танка! і прокинувсь! –
далі – йти лише з Христом...

7.03.2008


          Тобі

Боже, як то ми станем
до дна світоокеану?
Птахи ми...
плачем
крізь Тебе бачим
перлини падають
безнастанно


Птахи ми
вечірньої
синівсько-дочірньої
з темінню битви
що й настане


Птахи ми
воскресни жданий
мов Сонце із океану
риби воскресають
і їм неясно
ні пити ні ясти
сльози перли згортаєм
світовому океану

25.04.2008