Як зачаровано колише,
Осінній вітер ковилу.
А там, в гаю в самотній тиші,
Упала зірка на краю.
Згорає день и все минуле,
Ледь промінь сонця мерехтить.
А вітер в полі ось притихне,
Самотній птах кудись летить.
Палає небо вже зірками,
Затихло все живе в гаю.
А місяць світить над лісами,
Співає пісню ніч свою.
Багряним променем торкнеться,
На землю сонячне тепло.
Розтане ніч, день повернеться,
Щоб знову в лісі зацвіло!
25.10.09.
Ветер
© Copyright: Аркадий Майстренко, 2018
Свидетельство о публикации №118032005322
Свидетельство о публикации №118032005322
Рецензии