Дзвоник. Я у класі.
Вам усім – привіт.
На своїй орбіті
залишився світ:
бачите – людина
я, ніяких див…
Став зеленим лісом
ліс – що я садив.
Й томики безсмертні -
в риму або ні.
Все дала наука –
що дано мені.
Отже чаклувати -
зроду не моє.
Я старанним учнем,
юні, був і є.
Працювали книги
з мозком - як алмаз.
От і став поетом.
Я - учитель мас.
………………………..
Дзвоник. Закінчилась
зустріч – як урок.
Хтось обов’язково
дійде до зірок.
Ну а хтось під ними
ночі не засне.
Щастя – воно тихе,
щастя й голосне…
Долю мають різну
люди на землі.
Головне щоб книги
були на столі.
Березень 2018
I нiяких див
© Copyright: Поэт Закарпатья Василий Галас, 2018
Свидетельство о публикации №118031803512
Свидетельство о публикации №118031803512
Рецензии