ЖАЛЬ!

Летять рокИ, несуть хвороби -
Як пережитого печать.
І вже нічого не поробиш:
Хвороби треба лікувать.

Аптеки скрізь, на кожнім кроці,
На ліки ж ціни - аж страшнІ!
Не можу втримати я гроші,
Летять, як листя восени!

За тиждень «бравій медицині»
Віддати стільки довелось!
Увесь мій «капітал» пенсійний
«Всмоктав» «аптечний пилосос».

І стала я себе картАти:
Чому в перебудОвчий час
Не подалась я в депутати?
(тоді ще вибирали з нас!).

Сиділа б у Верховній Раді -
Я, і сини, і невісткИ,
Все мали б: пІльги і зарплати,
І бізнес, не аби який:

Чи будівництво, чи аптеки,
Чи магазин, чи стадіон.
Онуків в університети
Відправили б, аж за кордон.

В сесійній залі напівпусто,
Зарплата ж вправно йде, в свій час,
Ще й допомога на відпустку -
Десятки тисяч гривень враз!

Була б і пенсія багата:
У місяць - тисяч двадцять п’ять,
Ще й безкоштОвно лікуватись,
 І по курортах роз’їжджать!

Тепер без грошей - зась, у Раду!
Геть! - відпрацьовані роки,
Я зараз - НУЛЬ З ЕЛЕКТОРАТУ.
Ділю пенсійні копійки:

Оце - на ліки, це - квартплата.
А їжа!? Жити як тепер?!...

...Жаль, не пішла я в депутати,
на пільги, як в CРСР,
Та ще й була б я – мільйонер!