Обнімала мене ніч.. обнімала,
І як пташечка про кохання щебетала.
Покривалом із зірок укривала,
І як матір колискову співала.
Я додолу низенько схилилась,
І про себе тихенько молилась.
Щиро дякувала і корилась,
Що життя прожила.. не зломилась.
Обнімала мене ніч.. обнімала,
І ласкаві слова промовляла.
Ясним місяцем мене провожала,
Щастя й долі на віки бажала.
Заглядала луна в сині очі,
Рвала душу й сердечко на клоччя.
У ті очі що були жіночі,
Тепер вітер про кохання шепоче.
Обнімала мене ніч..обнімала,
Я її аромат відчувала.
Ароматом вона чарувала,
І душі сумувать не давала.
І тієї таємної ночі,
Ніч лічила заплакані очі.
І торкалось струною охоче,
Те кохання..кохання жіноче!!!
Обнимала мене нич обнимала
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2018
Свидетельство о публикации №118031409735
Свидетельство о публикации №118031409735
Рецензии