***
Стікали вдумливі хвилини
І оберталася Земля.
Байдуже клацав мій годинник…
Тебе чекала вірно я.
Шептали розуму пейзажі,
Що не вдихну твою любов,
Та не схилявся їхній важіль…
Я все ж чекала далі, знов.
Застигло все… І безнадія
Була так близько, але я,
Я не чіпала її ліри.
Казала «Не зневірюся!»
Та дивний аромат бажання,
Він лоскотав мої думки.
«Я не кохаю!!!» - верещала.
(Усім брехала ці рядки).
А ти з'явився - ранок в нОчі,
З'явився наче влітку сніг.
Я пригадала чисті очі…
Я пригадала щирий сміх.
А далі що? Та звідки взнаю?
Я просто знову ожила…
Годинника не помічаю.
Боюсь лиш завтра, як вогня.
***
© Copyright: Виктория Синаевская, 2018
Свидетельство о публикации №118031404866
Свидетельство о публикации №118031404866
Рецензии