душа римiв просить... на укр. яз

Любонька
У загашнику мОїх думОк усілякої всячини - досить.
Дозріває, немов колосок, свіжий віршик...душа римів просить...

Заримую хрущі та кущі...знову кров і любов заримую...
Музо, мозок мені сполощи, бо з землі просто в небо стартую...

В височинь мАнить Зоряний Шлях, ваблять прОстори у небокраю...
Для польоту потрібен лиш змах...я Пегаса свогО осідлаю...

Він понЕсе у далеч світів, про які лише мрії плекала...
Із повітряних літер-мостів у Поезію путь прокладала...

Схрон небесний би той відшукать, де Натхнення багатства ховає.
Цілу торбу метафор набрать тим, хто їх, наче "манни" чекає.

Диваком виглядає поет, бо для інших життя тче віршАми.
Його щастя - не в дзвоні монет, а у сонці, зіткАнім рядками...


13/03/18/ 


© Copyright: Любонька, 2018
Свидетельство о публикации №118031400470
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Любонька
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Любонька